Библиотека. Економіка підприємства як наука
Підприємництво - явище досить широке і багатовимірне. Розглядаючи підприємництво як особливу форму господарювання в історичному ракурсі, слід зазначити, що вже понад двісті років воно перебуває в полі зору науковців і практиків: економістів, політиків, психологів, філософів та інших фахівців. Вперше термін «підприємець» було застосовано на початку XVIII ст. французьким банкіром - економістом Рене Кантільйоном. Він сформулював тезу, відповідно до якої розбіжності між попитом та пропозицією на ринку дають можливість окремим суб’єктам ринкових відносин купувати товари дешевше і продавати їх дорожче. Саме він визнав цих суб’єктів ринку підприємцями (у перекладі з франц. - посередник). Класик англійської політичної економії А.Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху, оскільки сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатами. Французький економіст Ж,-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.
Австро-американський економіст Й. Шумпетер, першим зауважив, що підприємець - не обов'язково власник капіталу. Руйнування уявлення про обов'язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлена розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є власником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, інша - залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функції підприємництва від функції власності. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.
Поряд із землею, працею та капіталом, факторами виробництва, які виділялись вченими-економістами минулого, сучасна наукова література підприємництво трактує як четвертий специфічний фактор суспільного відтворення. Сутність цього терміну полягає в найефективнішому комбінуванні зазначених факторів виробництва з метою задоволення потреб споживача способами, що не використовуються іншими підприємцями-конкурентами. Саме це дозволяє підприємцю отримувати не прибуток взагалі, а надприбуток, тобто підприємницький дохід, що є результатом реалізації виняткових здібностей підприємця щодо раціонального поєднання факторів виробництва, особливо на інноваційній та ризикованій основі. Підприємництво не можна відносити до звичайної трудової діяльності, воно за своїм змістом є творчою й активною діяльністю.